Свято Букваря
1. Ясне сонечко проміння
Посилає
щедро в клас,
Це
воно, напевно, знає
2. В
першім класі – урочистий
“День
прощання з Букварем”
Пригадай- но , як
колись ти
Був
маленьким школярем.
3. Є святкових
днів
багато
На
листках календаря.
А між ними – й
наше свято –
Вшанування
Букваря.
4. День
вітання і прощання
Свято
перших букварів,
Перша
сходинка зростання
Для
найменших школярів.
5. Є книг багато – радісних , печальних,
Тонких,
товстих, барвистих, наче
жар,
Але одна –
усім книжкам начальник,
І
звуть її по- простому – Буквар !
6. Від
найпершого дня
Дуже
любий він нам.
І веде нас
усіх
По
Країні знання.
Пісня “ Зелено”
7. Любі
гості, мами й
тата.
В нас Букварикове
свято.
Ми
всіх гостей вітаємо,
І дуже вам
радіємо,
Бо ми всі
букви знаємо,
Бо ми читати
вміємо.
8. Хай
кожен гість перевіря,
Чи
знають учні Букваря?
Чи
можна нам, школярикам,
Прощатися
з Буквариком?
9. Ми
покажемо вам казку
Нас підтримате будь-
ласка.
10. Шановне
товариство, наша казка
На
честь Свята Букваря,тож
слухайте, будь- ласка.
В
країні Української Мови, на
вулиці Алфавітній
Буквар
проживав.
Газдиню- дружину
Азбуку і 33 доні-букви мав.
11. Був
дуже розумний і дуже
любив серед вас
Малих
діточок,які приходять у перший
клас.
Бо
1-го вересня першокласники
Букваря
у школу запросили
І з його
дочками дуже подружили
Та
їхні імена завчили.
12. А нині за
працю велику Букварю
наші малята
Підготували
веселе прощальне свято.
Та
коли Буквар з
Азбукою поспішали на
нього,
По
дорозі трапилася біда.
(На сцені
сидить Азбука і
ллаче)
Азбука.
Ой-ой-ой! Я на
свято поспішала,
Посковзнулася і впала.
Із рук випав
мені кошик –
Вітер букви порозносив.
Зараз прийдуть діти милі,
Що ці букви
довго вчили.
Ой-ой-ой! Хто може
знати,
Як ці букви
позбирати?!
Мишка.
Шкряб, шкряб, крізь
дірку бачу
Хтось у класі
гірко плаче.
Та це ж
Азбука – цариця,
Що у
неї клас мій
вчиться.
Чим тобі допомогти,
Щоб
не плакала тут
ти?
Азбука.
Я всі букви
розгубила.
Що
робити, мишко сіра?
Мишка.
Ша – шо – ши , ше – ші – шу ,
Букву “ША” візьми,
прошу.
Котик.
М`яв, я тут
шукаю мишку,
Та
що бачу? Плаче
книжка.
Я – найкращий , найдобріший,
Я
є котик найгарніший.
М`яв!
Великий розум маю.
М`яв! Усім
допомагаю.
Мудра Азбуко, скажи,
Як
тобі допомогти?
Азбука.
Я всі букви
розгубила,
Допоможи, кицю
мила.
Котик.
Букву “КА” тобі залишу
Та
ще Півника покличу:
Мій
Півнику, мій братику!
Сюди
швидше біжи, Азбуці
допоможи!
Півник.
Несе мене Лиска
за високії ліси,
За синії гори,
за бистрії ріки.
Порятуй мене!
Лисичка. (Співає
пісню лисички )
Я Лисичка, я
сестричка,
Не сиджу без
діла,
Півника спіймала,
Хитро обдурила.
А тепер же
мені треба
Добре відпочити,
А ще
треба на вечерю
Півника зварити.
Ой хто
це?! Відпусти!
Котик.
Ось, злодійко,
ти й спіймалась.
А чого
ти так злякалась?
Лисичка.
Прошу тебе,
відпусти!
І що
хочеш – попроси .
Котик.
Ти і
Півник, йдем у
клас,
Азбука чекає
нас.
Лисичка.
Я лисичка,
я хитренька,
Букву “ЕЛ”
віддам тихенько,
Хвостом пишним
поведу,
Слід з
дороги замету.
Півник.
А я
Півник – співунець ,
Маю гарний
гребінець.
Ку – ку – рі – ку нагадую,
Вранці Котику
співаю.
Азбуку дуже шаную,
Букву “ПЕ”
їй подарую.
Дощик.
Швидко я
сюди примчався,
Бо дізнався,
бо дізнався,
Що у
Азбуки біда – усіх букв
не вистача
Кап – кап – кап ,
співаю я,
Помию вулиці
й поля,
Помию я
усе довкола
І заблищить
як нова школа.
А я загляну у
вікно
Де букву “ЩА” вже ждуть
давно,
Щоб провели
щасливо свято,
Я хочу
букву”ЩА” віддати.
Та не сам
я до вас прийшов, а
привів із собою
свою сестричку – Хмаринку .
Хмаринка.
Я – хмаронька-хмаринка,
Неба пухнаста дитинка,
Закрила сонця промінці,
Тримаю букву “ХА”
в руці.
Хай “ХА” залишиться у вас,
Хай весело сміється
клас.
А я
ще трошки пожартую
І дощиком вас
почастую.
Метелик.
Веселий метелик під
дощик попав,
І крильця мені
вітерець обламав.
Метелику прикро. Та я не
сумую –
І азбуці букву
свою подарую.
Це гарненька буква „Е”
В мене є
іще одне.
Боровик.
Тільки
дощик закінчився
Із землі я
появився,
Я – боровик ,
Я – найсмачніший гриб на
світі,
Я – білий ,
Мене шукати слід
уміло.
Коло пенька в
траві високій
Знайти боровика морока.
Я ріс, дрімав
біля пеньочка,
Накритий дубовим листочком.
Сьогодні ж на
мою шапчину
Злетіла буква “БЕ”- дитина.
Прошу , Азбуко, букву взяти
Боровика добром згадати.
Їжак.
Ох , як страшно я
втомився, поки сюди прикотився.
Маю піджак з голочок , звуся
просто – їжачок.
Мудрі букви „Ї „ і „ЖЕ” віддам,
Пригодяться вони вам.
А тепер же
побіжу,
Може, ще й грибок
знайду.
Колобок.
Я по
засіку метений і
на яйцях спечений,
Я від баби
втік , я від
діда втік,
А у
клас прибіг, букву”О” приніс.
Чув , що Азбука сумує,
то я О
їй подарую.
Я кругленький і
смачненький,
Всім звіряткам потрібненький
Дітки всі про
мене знають
І казочку пам`ятають.
Зайчик.
Колобок , колобок ,
я тебе
з`їм.
Колобок.
Не їж
мене , Зайчику – побігайчику ,
Краще поміркуй і
букву Азбуці подаруй.
Зайчик.
Є у
заячому світі така
буква на приміті,
З нею
все на світі
є , подарую букву «Є».
Є у
мене шубка сіра, яка
взимку стає біла,
Є
зайчиха , є зайчата, є де в полі поганяти.
Заєць життя
зна своє , побіжу , бо діло
є.
Ведмідь.
Колобок , колобок
, я тебе
з`їм.
Колобок.
Не їж
мене , клишоногий , тобі
мене не спіймати.
Я побіг , а ти
не йди , Азбуці допоможи.
Ведмідь.
Помагати всім
готовий
І тому
прийшов до школи ,
Приніс сюди
букви „І” і „ВЕ”
Нехай Азбука
живе .
А мені
вже час у ліс
,
Швидше б
я в барліг
заліз .
Цілу зиму
буду спати ,
Смачно лапу
в сні смоктати .
І згадаю
в своїх снах
Оце свято
ще не раз.
Але ж
хто це там
бреде ?
Це ж
Дюймовочка іде.
Дюймовочка.
Яке було
життя славне
На вікні
в моєї мами,
В горіховій шкарлупці
На трояндовій
пелюстці
А тепер
одна блукаю,
Свою ластівку
шукаю.
Казка далі
мене кличе,
Вам же
букву „ДЕ”і
„ЙОТ” позичу,
Щоб Дюймовочка
мала
Завжди в пам’яті жила.
Але що
це за покривало
На мене
з гори упало?
Осінь.
Це я – осінь
золота,що у вирій
відліта,
Проминули мої
дні: і веселі , і
сумні.
Цілу осінь
вчились діти , як читати , як
сидіти.
То ж
хотіла їх вітати , добре слово
їм сказати.
Але бачу : лихо
сталось – букви десь порозлітались.
Часом це
буває так. Що ж ,
залишу „М’який знак „
І скажу
всім по секрету , що
вже передала зимі
естафету.
Зима.
Я , зима білосніжна , загорну все
в сніги ,
На дерева , на
квіти напущу холоди.
Все замерзне
у тиші , заніміє , замре,
А на
спогад залишу Азбуці букви „ЗЕ” і „ЕМ”.
Весна.
Я – весна –цариця ясна,
Ніжна ,пишна і прекрасна,
Ніби дівчина
в вінку.
Все довкола
оживає ,
Птах з
вирію прилітає,
Радість і тепло несу.
Розцвітають сад і поле,
Зелень, ніби буйне
море.
В тебе
серденько сумне,
Щоб відчула щедрість
мою,
Віддам одну твою
я доню
Це гарненька
буква „ЕН”.
А тепер
ідем зі мною,
Помилуєшся красою.
Найгарнішим місцем
в світі,
Його звуть
Долина квітів.
Квіти.
Ми просто
з саду , ще в
росі,
Погляньте які
гарні всі.
По букві
віддамо сьогодні,
Всі квіти
будуть з нами
згодні.
Фіалка.
Як ніч
спаде на землю
покривалом,
Я зачарую
запахом своїм.
Фіалка букву „ЕФ” дарує славну,
Щоб колір
фіолетовий розцвів.
Ромашка.
Жовтіє сонце
всерединці,
Біленькі пелюстки
голубить.
Ромашка на
тонкій стеблинці
Скаже ,любить чи не
любить.
Всміхаюсь небу , вітру, хмарам,
Люблю весну
і тепле літо,
Цвіту в
саду і в полі
гарно,
Мене в
вінки вплітають діти.
Чуйне й
добре серце маю,
То ж Азбуці скажу
тепер,
Що про
твою тривогу знаю
І пропоную
букву „ЕР”.
Айстра.
Опівночі айстра
в саду розцвіла...
Умилась росою, вінок
одягла
І стала рожевого ранку
чекати
Бо дуже
хотіла на свято
попасти.
Я від
родичів і від
себе
Букву „А” принесла для
тебе.
Звеселю своє
серце піснями
Порадію разом
з вами.
Червона
шапочка.
Які чарівні
і чудові квіти !
І навіть
вміють говорити,
Я з
вами познайомитись готова,
Хоч усі
знають, що я Шапочка
Червона.
Із казки
поспішала , букву „ЧЕ”
принесла,
Щоб читалась
азбука і вічно
жила.
Успіхів усім
вам зичу,
А тепер
сюди покличу Івасика-Телесика.
Івасику-Телесику,
приплинь, приплинь сюди,
Букву для
Азбуки допоможи знайти.
Івасик-Телесик.
Пливи, пливи ,
човнику, просто в
клас,
Я букву „ЕС” зловив для
вас.
Човником по
річечці я мандрую
Бабу й
діда рибкою годую.
Літо.
З далекої
дороги до вас
я прийшло
Я – літо ,володарка сонця , тепла і краси
Хмар пухнастих
й дощу веселкового,
Квітів всіх
кольорів і ясної роси ,
Вишень стиглих
і меду липового,
Дзюркотливих річок
і засмаглих облич,
І волошок
і лип, і хлібного
лану.
Буква „ТЕ”
є у літа,
тож клич її, клич
Бо без
неї теж свято
в дітей не
настане.
А тепер
йдемо на город
Там чекає
на вас народ.
( Виходять
овочі й співають
пісню „ Ходить
гарбуз по городу” )
Овочі.
Господиня сіяла
буряк,
Посадила гарбузи
і огірочки,
І цибулю, і
часник , і мак.
Все посходило
в рівненькії рядочки.
На городі
кожен раз
Дба господар
наш про нас,
Бур’ян поле
й поливає завжди
вчасно,
То й
вродилося нас на
городі рясно.
Гарбуз.
Я – гарбуз у
жовтім жупані ,
Я найбільший
і найстарший в
цьому роді.
Сонце гріє
боченьки мої,
Мене батьком
називають на городі.
Добре серце
в гарбуза і
шкуринка золота,
Буквареві букви „ГЕ”
і „У” віддам сердечно,
Хай іде до
першачків безпечно.
Диня.
Я на
грядці сонцем сяю
Родичів багато
маю.
Усі знають
жовту диню –
Гарбузову господиню.
На свято
я до вас
прийшла
Букву „И”
вам принесла.
Цибуля.
Одягла спідничок
двадцять сім ,
Бант зелений
зав’язала мов на
свято.
Ох , не
плачте, витріть сльози всім,
У цибулині
вітамінів так багато.
А ти ,Азбуко, не журися
Я подарую
тобі букву „ЦЕ” .
Буряк.
В мене
чуб густий немов
трава,
Я – буряк , даю усім
здоров’я й силу.
Сонце гріє , дощик
полива.
Ну хіба
козак із мене
не красивий?
Бурячок – це я , й
дружна буряків сім’я
Між рядочків
букву я знайшли чудову
у борщі – я,
у салаті – я .
Тож хай „Я”
моє іде
сьогодні в школу.
Я – плюс.
З іншої держави
довго добирався.
Стомив свої
ноги, страшно настраждався,
Але бачу, тут
не вистачає букви “Ю”
Яку я
справді дуже-дуже люблю.
Ось вам
буква любима,
Без якої
Азбука не буде
ціла.
Даруйте , але мені
вже час повертатись,
Бо в
математиці числа не
будуть додаватись.
Ведуча.
Вже
могла б йти
Азбука на свято
Та не
знала , де одну букву
шукати,
Й тут з’явилася Газдиня,
Українська господиня.
Газдиня.
Без мене
вам не обійтися,
Хочу громаді
прислужиться.
Вже напекла
і наварила,
У гості дуже
б всіх просила.
Але спочатку
букву “Г”
Нехай у
мене Азбука візьме
Ге – наймолодша в
алфавіті,
Лиш починає
жити в світі.
Дуже потрібна
всім, звичайно,
І учні
знають її гарно.
Візьми Азбуко,
я спішу,
Дітям у святі поможу.
Азбука.
Як
добре, що я так
багато друзів мала
І всі
букви швиденько позбирала.
Тепер , мої друзі
з 1-А, можу із закінченням
Букваря птивітати вас.
Пісня “ Співана
Азбука”
Буквар.
Цікава, діти, ваша казка
і корисна –
Так ви
повторили,
Букви ті , що
вже учили.
Хто старанно
букви вчив
Той “ 12” заслужив.
Ведуча.
Так, навчився писати
й читати
Наш дружний
клас.
Ви можете
всі привітати нас!
Але не
думайте, що все давалося
нам так легко.
Учні.
Недавно дуже
дивно
Здавалося мені:
І як
писати рівно
Ці літери
трудні.
І навіть
з паличками
Я впоратись
не міг.
Криві та
з карлючками ,
Ну , просто як
на сміх.
А далі
знов рядочок,
Мов бублик , кругле “о”.
Мені аж
серед ночі
Ввижалося воно.
Пишу – виходить криво,
Неначе пада
вбік.
А потім
я, на диво,
Писав, писав – і
звик.
Старався я
не марно –
Кривуль ніде
нема.
І ручка
пише гарно,
Виписує сама.
Пісня “
Букви в
зошиті писать”
Ведуча.
Скільки всього
траплялося з нами,
Скільки всього
ми дізналися.
Деяким з
нас здавалося, що у школі
Є лише
довгі нескінчені уроки
Та маленькі
перерви.
Юра твердить,
що перерва –
Втричі більша
від уроку,
Бо встига
Юрко за неї
Купу справ
зробить нівроку.
За перерву
Юра встиг
Насмішити в
класі всіх.
Ще й
на Славі покататись,
Десь залізти
встиг у фарбу,
Гулю встиг
набить об парту
Й на
портфель Руденко Лізи
Причепить якусь
мармизу.
Ще Юрко – герой! – зумів
Поплювати в
горобців.
В двір
помчав – аж тут дзвінок:
Знову треба
на урок!
Та в
Юрка спокійні нерви,
Бо урок
мине за мить,
Ну , а потім
знов перерва:
Встигне купу
справ зробить!
Ведуча.
Всякого бувало
з нами.
І ось
ще трохи – і перший
клас стане спогадом.
За цей
рік ми багато
чого навчилися,
і
не тільки читати
й писати , а й
рахувати , розв’язувати
задачі.
Математика.
Так, я також
працювала з першокласниками, а тепер
хочу перевірити , чи добре
вони засвоїли числа
та цифри , чи вміють
лічити.
Цифра 0.
Є число, що зветься нуль.
Знають його
всюди,
Відніми його,
додай –
Що було,
те й буде.
Цифра 1.
Ось один,
чи одиниця –
І тонка,
й пряма, як
спиця.
Цифра 2.
А оце
ось цифра два,
В неї
кругла голова,
Довгий хвіст, зігнута шийка,
Отака , як бачиш,
двійка.
Цифра 3.
Перші цифри – дві
сестри,
Ось і
третя – цифра три.
Цифра 4.
Ось
чотири жартівливо
Вигинає лікоть
вліво.
Цифра 5.
Вийшла потім
погулять
На папері
цифра п’ять.
Руку вправо
простягнула,
Ніжку бубликом
зігнула.
Цифра 6.
Цифра шість – немов замок:
Знизу круг , вгорі – гачок.
Цифра 7.
Цифра сім, як
кочерга,
В неї , бач,
одна нога.
Цифра 8.
У
цифри вісім – два кільця
Без початку, без
кінця.
Цифра 9.
Цифра дев’ять – чи дев’ятка
Наче в
цирку акробатка,
Сторчака як
повернгеться,
Зразу в
шістку обернеться.
Буквар.
Що
ж, шановна Математико!
Як бачимо,
діти добре навчилися читати, писати,
знають цифри.
Математика.
Так, Букварю, початкову грамоту діти
засвоїли добре.
Та їм треба
вчитися далі і
поглиблювати свої знання.
Буквар.
Що я скажу вам
од душі,
Мої малі товариші!
Я півроку вас
учив,
Ви тепер письменні.
Літеру за літерою
Вчили ви щодня,
Підійшли до світлого
Справжнього знання.
За науку в
перші дні
Що ви скажете
мені ?
“ Пісня про книжку “
Дитина 1.
Добрий
Букварику! Перша книжко!
Хочеться навіть поплакати
трішки.
Жаль розлучатися, хоч
і треба.
Ми не забудем
ніколи про тебе!
Дитина 2.
Спасибі тобі за
добру науку,
За паличку першу,
і першу букву,
За перше слово,
і першу казку,
За першої вчительки
щиру ласку.
Ми пам’ятатимем довгі
роки
Мудрі й повчальні
твої уроки.
Разом.
Прощавай, Букварику,
В школі перший
друже,
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже!
Буквар.
Дякую вам за
добрі слова,
але перш ніж
піти від вас,
я познайомлю вас
з тими,
хто вестиме вас
далі країною Знань.
Читанко добра, бери
естафету,
Веди школярів шляхами
планети.
Читанка.
Я – ваша
перша читанка –
Красива в мене
свитонька,
Цікаві сторінки,
Є вірші та
казки.
Вам даватиму щодня
І забави, і
знання.
Рідна мова.
Як
найчарівніша колискова
Плекає з дитинства
вас рідна мова.
То піснею злине,
то гарною казкою,
То словом догани,
то ніжною ласкою.
Під мамине слово
ви й виросли
нишком,
Шануйте, малята, цю добру
книжку.
Буквар.
Цих діток я
прошу навчати
Того, що знаєте
самі,
А вас прошу
не лінуватись
І вчить уроки
день при дні.
І берегти книжки –
Віднині найперші друзі
вам вони.
Всі
разом.
Обіцяємо не лінуватись,
На “ відмінно” і “ добре”
навчатись.
Діти:
Ось і прочитана
сторінка,
Котра вінчає нашу
книгу,
В ній і
зайчик, і ялинка,
І перший пролісок
з-під снігу
І ще
цікавого багато –
Про землю рідну,
хліб, калину,
Як треба матір
шанувати,
І як
любити Україну.
Ми завтра підем
знов до школи,
Бо у
знаннях краса і
сила.
Та не забудемо
ніколи,
Що нам ця
книжка світ відкрила.
Пісня “ Наша книжка”
Ведучий.
Від першого
вересня і до
сьогоднішнього дня з
нами були наші
батьки, вони допомагали
нам вчитися . Вони будуть
з нами поруч
ще 11 шкільних
років і все
життя. Побажаємо їм
сили і наснаги.
Діти.
Матусю рідненька, найкраща,
єдина,
Щоб ти не
хилилась ніколи в
журбі,
І сонце, і
зорі, і даль
журавлину
Твої діти дарують
тобі.
І вам, шановнії
батьки,
Спасибі хочемо сказати
За ночі ті,
що недоспали,
Коли задачі ви
рішали.
За вірність прикладів
і вправ,
І за
малюнки з малювання –
Тут кожен батько
участь брав.
Це перший крок,
Попереду ще 11
років,
Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день
робіть уроки !
Перший раз у перший клас!
Рік тому зустрів
він нас.
Скоро підем в клас
наступний,
Вітер хай нам
дме попутний.
Один одного ми
любим,
Станем всі за
одного.
Вчитись в другім
класі будем,
Всі ми хочемо
цього.
Ну, а вчителька як
буде?
Що, покине усіх
нас?
Ні, вона разом
із нами
Переходить в другий
клас.
Цей рік непомітно
зовсім пролетів,
І всі підросли
ми, дорослими стали.
А попереду ще
стільки днів,
Відкриття і нові п’єдистали.
Пісня “Сядемо
за партами”
Ведуча.
Свято закінчилось
для всіх нас.
Ми дуже раді
зустрічі із вами.
Якщо приємно ви
провели час,
Ми дякуєм, нам
гарно було з
вами.
Немає коментарів:
Дописати коментар