"Інтерактивні технології - шлях до створення ситуації успіху у навчальній діяльності молодшого школяра"

«Дітей треба вчити не граючи,а серйозно, з почуттям
відповідальності. Учитель має так добре
і мистецьки виконувати роль,
щоб діти забули про свою потребу в грі»Ш.Амонашвілі.

В умовах особистісно орієнтованого навчання на передній план виходить учень зі своїм світоглядом, і перед учителем постало нелегке завдання: не лише навчити, а й розкрити дитину. Дитина вільно себе почуває в грі. Але, як сказав Амонашвілі, «потрібно вчити не граючи, а серйозно». І знову складність – грати, але серйозно...

На мою думку втілити такі освітні завдання можливо лише з використанням інтерактивних технологій. У своїй роботі я вже кілька років практикую використання таких методів і маю певний досвід, з яким поділюсь у наступному розділі книги.

Зараз же хочу детальніше зупинитися на понятті «інтерактивні технології».

Термін «інтерактивний» (з англійської іnter – взаємний, akt – діяти)означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель с рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють здійснюють.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяєформуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почувати себе безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Коли діти навчаються разом, вони відчувають суттєву емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.

Прийоми, які використовують учителі на інтерактивних уроках, дозволяють подолати індивідуалістську тенденцію до нездорової конкуренції у класних колективах, коли один учень може досягти поставленої мети при умові, що його однокласники зазнають невдачі. Унаслідок учні або ретельно працюють, щоби перемогти інших, або відступають, оскільки невпевнені у своїх силах. У такій ситуації діти розуміють, що їхні успіхи жодною мірою не залежать від діяльностітоваришів, отже зосереджуються винятково на персональному успіху або невдачі.

Під час інтерактивного уроку відбувається співпраця – спільна діяльність для досягнення загальних цілей, коли учні починають розуміти: вони можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші з групи також досягнуть успіху. Успіх кожного – це успіх групи.

Упровадження інтерактивних технологій потребує від учителя розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Слід поступово вводити елементи інтерактивних технологій на окремих уроках, починаючи з найпростіших – робота в малих групах, парах, трійках, «мозковий штурм», «мікрофон» тощо.

Педагогу слід усвідомлювати, що змістом такого уроку є програмовий матеріал, Мета – реалізація навчальних цілей, загальний розвиток учня, надання кожному з них оптимальної можливості в особистісному становленні й розвитку, розширення можливостей самовизначення. Результат – створення дидактичних умов для ситуації успіху дитини у процесі навчальної діяльності, збагачення її мотиваційної, інтелектуальної та інших сфер.

Алгоритм роботи вчителя при проведенні інтерактивного уроку:

̶            визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

̶            ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

̶            планування уроку – етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

̶            вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

̶            мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів тощо;

̶            забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення, представлення теми;

̶            надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

̶            забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

̶            рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах – індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.

Орієнтовний розподіл часу між етапами інтерактивного уроку:

̶            мотивація – 5 %;

̶            оголошення теми – 5 %;

̶            інформування учнів – 10-15 %;

̶            інтерактивна вправа – 50-60 %;

̶            рефлексія – 15-20 %.

Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання, він отримує певну інформацію, матеріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчання, як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування.

Позитивні та негативні аспекти пасивної моделі

Позитивні аспекти пасивної моделі:

1) можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час;

2) одночасно сприймають матеріал усі слухачі;

3) витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні аспекти пасивної моделі:

1)    учні пасивні, не спілкуються ані між собою, ані з учителем;

2)    не виконують ніяких завдань;

3)    учителю важко визначити рівень засвоєння поданого матеріалу;

4)    відсутній контроль за знаннями;

5)    як правило, невисокий показник навченості.

Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, виконує певні творчі завдання і виступає«суб’єктом»навчання.

Основні методи навчання – це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Позитивніта негативні аспекти активної моделі

Позитивні аспекти активної моделі:

1)    високий рівень інформації;

2)    велика кількість учнів, які можуть одночасно сприймати інформацію;

3)    показник навченності високий;

4)    майстерність педагога відіграє суттєву роль в організації такого навчання;

5)    учитель може проконтролювати рівень засвоюваних учнями знань.

Негативні аспекти активної моделі:

1)    учні спілкуються тільки з учителем;

2)    як правило, така модель використовується на уроці тільки для опитування;

3)    учень перебуває у постійній напрузі «спитає – не спитає»;

4)    ученьможе бути незадоволений тим, що його не запитали,не вислухали його думку.

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам’ятати,що діти вчаться ефективно:

̶            якщо є мотивація до навчання;

̶            якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям ї способам навчання;

̶            якщо створено приязне комфортне середовище;

̶            якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;

̶            якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;

̶            якщо досягають успіхів

-  якщо є можливість випробовувати новіз нання на практиці і використати набуті знання;

̶            якщо повністю залучаються у процес навчання;

̶            якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знаньі вмінь;

̶            якщо можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.

Позитивні та негативні аспекти інтерактивної моделі

Позитивні аспекти інтерактивної моделі:

1)    розширюються пізнавальні можливості учня;

2)    як правило, високий рівень засвоєння знань;

3)    учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями;

4)    учитель має змогу розкритися як організатор, консультант;

5)    партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.

Негативні аспекти інтерактивної моделі:

1)    на вивчення певної інформації потрібен значний час;

2)    необхідний інший підхід в оцінюванні;

3)    у вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання;

4)    не вистачаме тодичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думкуколег, приймати продумані рішення.

Такіпідходи до навчання не є новимидля української школи.Ще в перші десятиріччя минулого століття вони використовувалися і були поширені в практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.

Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати, вони знайшли підтримку у багатьох учителів. Проте їх запроваджували без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення, експериментальної перевірки. Як наслідок, з’явилися певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Згадані методи були визнані непотрібними. І вже з 30-х років XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80 рр. XX ст. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, у теорії розвивального навчання. Однак у радянські часи творчість окремих педагогів була винятком.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.