Мандри колобка

Селянська хата: піч, стіл, ослінчик, діжа в кутку. Баба сидить на ослінчику з плетивом, дід злазить з печі.

Дід. Бабусю, колобка спечи,

Смачний він вийде у печі.

Я дрова занесу до хати –

Візьмусь тобі допомагати.

Дід напинає на голову бриля, бере сокиру й виходить. Баба підходить до діжі. Все, про що співає, показує рухами.

Баба. Гаразд, зроблю я те, що вміла,

Хоч діло не таке й легке –

Вчинити тісто біле – біле,

Солодке, пишне, та м’яке.

Насиплю зараз борошенця,

Корички трохи натрушу,

Ось цукор, сіль, вода з відерця,

Та й гарне тісто замішу.

А тепер на тісто рушничка накину,

Сяду на ослінчик, трохи відпочину.

Сідає на ослінчик і, схиливши голову, засинає. Тісто почало підводитись з діжки.

Тісто. Я втечу, втечу із діжки

І не буду Колобком,

Підведусь мерщій на ніжки

Та бігом, бігом, бігом.

Я солодке й пишне Тісто

І на місці не всиджу –

В діжці темно, в діжці тісно…

Я біжу, біжу, біжу!

Тісто вилазить з діжки й тікає. Заходить Дід з в’язкою дрівець.

Дід. Бабо, де ти? Глянь – но швидше!

Ну й пригодонька у нас!

Тісто вибігло із діжки,

А нічого про запас.

Доганяй його прудкіше!

Баба. Леле, хто б чекав біди!

Разом. Ти тримай, тримай міцніше,

Швидше в піч його клади!

Дід з Бабою наздоганяють Тісто й кладуть у піч.

  Лісова галявина: горобина, кущик, пеньок. Вибігає Колобок.

Колобок. Я Колобок, Колобок!

Я по засіку метений,

На сметані замішаний,

У печі я іспечений,

На віконечку стужений.

Я від Баби втечу,

З Дідом теж розминусь,

По стежинці, по стежинці

До лісочка покочусь.

Вилітає Синичка, зазирає скрізь – шукає,  чим поживитися. Бачить горобину.

Синичка. Ой, яка тут горобина –

Справжнє диво!

Рясна, рясна, червоненька

Та красива!

Гей, летіть сюди, пташки,

Та сідайте на гілки.

Горобина закликає,

Ягідками пригощає!

Всі сюди, всі сюди!

Вилітають подружки Синички. Виконують танок.

Білочка.Швидко – швидко я стрибаю,

У ліску гриби шукаю.

Поможіть мені, будь ласка,

Бо грибів неповна в’язка.

( Знаходить під пеньком грибок)

Он які вони гарненькі –

І великі, і маленькі.

От і повний козубок,

З ним піду я у танок.

Білочка пританцьовує з грибочком.

На сцену вибігає засмучений Зайчик.

Зайчик.

     Біжу – скачу та й світонька не бачу,

Затуляюсь лапками та й плачу.

Усі ж бо я городи обійшов –

Ніде ж бо я кап устоньки не знайшов.

Присідає на пеньок та й плаче. Виходить Колобок.

Колобок. Біжить стежинка до лісочка,

Ростуть тут клени та дубочки.

На листячку блищить роса…

Куди не глянь – така краса!

Недалеко річка,

дзвенить – співа синичка,

Он білочка стрибає,

грибочки тут шукає.

Яка краса! Яка краса!

До Колобка підбігає Зайчик.

Зайчик. Колобку, Колобку, я тебе з’їм!

Колобок. Не їж мене, Зайчику,

Не їж побігайчику!

Послухай краще пісеньку.

Я Колобок, Колобок!

Я по засіку метений,

На сметані замішаний,

У печі я іспечений,

На віконечку стужений .

Я від Баби утік, я від Діда утік,

А від Зайця, а від Зайця

Не втекти, звичайно, гріх!

Обоє танцюють. Колобок закручує Зайця – той кружляє сам, а Колобок тікає. Зайчик зупиняється : «Утік!» Плачучи іде геть.

Колобок сідає на пеньок. Вибігає Вовк. Спочатку виє, а потім бідкається.

Вовк. В животі аж бурчить :

Їстоньки мені кортить.

З’їв би я сто поросят,

А до них ще й сто курчат.

Ой який голодний я!

Доленька моя гірка!

Їсти хочу я!

Помічає Колобка, підбігає до нього.

Ось – дивись Колобок,

Рум’янесенький бочок!

Їсти так мені кортить,

Проковтну тебе я вмить!

Колобок. Не їж мене, Вовче,

не їж мене, сірий,

Послухай краще пісеньку.

Я Колобок, Колобок!

Я по засіку метений,

На сметані замішаний,

У печі я іспечений,

На віконечку стужений .

Я від Баби утік,

я від Діда утік,

я від Зайця утік,

і від тебе, сірий Вовче,

я втечу собі на сміх!

Танцює з Вовком. Наприкінці Вовк виконує гопачок, а Колобок тікає. Вовк із розпачу виє і, погрожуючи лапою: « Ну постривай!», вибігає. Виходить Ведмідь.

Ведмідь. У ліску собі гуляю,

З бджолами дупло шукаю.

Медок солоденький,

А я ще маленький.

З бджілками я дружу,

Бо смачний медок люблю.

Бджоли, меду дайте,

Мене пригощайте!

Сідає. Під музичний вступ виходить і натикається на Ведмедя.

Ведмідь. О! колобку ,колобку , я тебе з’їм!

Колобок. Не їж мене, Ведмедю,

Не їж мене, любий,

Послухай краще пісеньку.

Я Колобок, Колобок!

Я по засіку метений,

На сметані замішаний,

У печі я іспечений,

На віконечку стужений .

Я від Баби утік, я від Діда утік,

Я від Зайця утік,

Я від Вовка утік,

А від тебе, клишоногий,

Не втекти, звичайно, гріх.